Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки :: Законопроекти НС

Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки

09:47 16.04.2008

Проект вноситься народним депутатом України Москалем Г. Г.

Закон України

Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1 Нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нерухомість) – об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

1.2 Споруди – це будівельні системи, пов’язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

1.3 Будівлі – це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, які поділяються на:

житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Житлові будинки поділяються на житлові будинки квартирного типу різної поверховості та житлові будинки садибного типу:

житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

квартира – ізольоване приміщення в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання;

дачний будинок – житловий будинок для відпочинку або проживання;

інші будівлі, в тому числі прибудовані до житлових будинків.

1.4 Податок, оподаткування, платник податку (в усіх відмінках) – податок на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок (у відповідних відмінках).

1.5 Фізична особа - громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави.

1.6. Суб'єкт господарювання - юридична особа (резидент або нерезидент), фізична особа - підприємець.

Стаття 2. Платники податку

2.1 Платниками податку є фізичні особи, в тому числі фізичні особи – підприємці, а також юридичні особи, власники будівель, які віднесені до житлового фонду відповідно до Житлового кодексу.

2.2 Якщо об’єкт оподаткування перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

2.3 Якщо об’єкт оподаткування перебуває у спільній сумісній власності фізичних осіб, платником податку є одна з них, визначена за згодою цих осіб. При цьому кожен власник зазначеного майна несе відповідальність за виконання обов'язків, пов'язаних із сплатою податку.

Стаття 3. Об'єкти оподаткування

3.1 Об'єктами оподаткування є споруди.

Стаття 4. Споруди, що не є об'єктами оподаткування

4.1 Не є об'єктами оподаткування споруди, які перебувають у власності:

а) держави або територіальних громад ;

б) установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України;

Стаття 5. Визначення бази оподаткування

5.1. Базою оподаткування об’єктів, що перебувають у власності платника податків є загальна площа таких об’єктів, яка визначається на підставі даних, що надаються органами, які здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно.

5.2. База оподаткування об’єктів, що перебувають у власності суб’єкта господарювання обчислюється ним самостійно, окремо по кожному об’єкту оподаткування.

5.3 База оподаткування об’єктів, що перебувають у власності фізичних осіб обчислюється органом державної податкової служби, окремо по кожному об’єкту оподаткування

Стаття 6. Ставки податку.

6.1 Ставки податку, що застосовуються до об’єктів, які перебувають у власності платника податків, встановлюються органами місцевого самоврядування з урахуванням обмежень, визначених цією статтею.

6.2 Ставки податку для платників податків встановлюються диференційовано в залежності від адміністративно-територіального розташування та типу об’єкту оподаткування визначеного у статті 1 цього закону, в розрахунку на рік у гривнах за 1 кв. м. площі об’єкту оподаткування.

Стаття 7. Пільги для фізичних осіб.

7.1 Платник податку має право на пільги в розмірах встановлених органами місцевого самоврядування.

7.2 Пільги можуть встановлюватися виключно у вигляді звільнення від оподаткування будівель загальною площею до 150 м² .

7.3 Пільги, передбачені пунктом 7.2, цієї статті, застосовується виключно до об’єкту, обраного платником податку як місце реєстрації проживання фізичної особи, незалежно від кількості та місця розташування об’єктів оподаткування, що є у власності платника податку.

7.4. Споруди, які використовуються для утримання тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентаря, інших господарських цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, не включаються до бази оподаткування.

7.5. Якщо право на пільги у платника податку виникає протягом року, пільги застосовуються починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільги протягом року, податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому втрачено це право.

Стаття 8. Податковий період

Податковим періодом для платників податку є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Стаття 9. Порядок обчислення податку

9.1 Нарахування платникам податку - фізичним особам, проводиться органами державної податкової служби.

9.1.1. Підставою для визначення податкового зобов’язання для органів державної податкової служби є інформація органів, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно та інформація органів місцевого самоврядування передбачена статтями 6 та 7 цього Закону.

9.2 Розрахунок податку із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті та платіжні реквізити, надсилаються органами державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня поточного року. Форма розрахунку встановлюється центральним податковим органом у порядку визначеному законом.

9.3 Платники податку - суб’єкти господарювання самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного періоду і подають до 1 лютого цього ж звітного року органу державної податкової служби за місцезнаходженням нерухомого майна розрахунок за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками щоквартально.

9.3.1 По нововведеному об’єкту нерухомого майна розрахунок подається протягом місяця з дня виникнення права на такий об’єкт.

9.4 Органи, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно, зобов'язані щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, надавати державним податковим органам за місцем розташування відповідного нерухомого майна відомості, необхідні для розрахунку податку, станом на 1 число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9.5 Органи місцевого самоврядування не пізніше 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення надають органам державної податкової служби інформацію, передбачену статтями 6 та 7 цього Закону.

Стаття 10. Порядок обчислення сум податку у разі зміни власника об’єкту оподаткування.

10.1 У разі переходу права власності на майно, що підлягає оподаткуванню, від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначене майно, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у останнього виникло право власності.

10.2 У разі переходу права власності на майно, що підлягає оподаткуванню, від одного власника до іншого протягом календарного року орган податкової служби надсилає розрахунок податку новому власнику не пізніше 10 робочих днів з дня отримання інформації про перехід права власності.

Стаття 11. Порядок сплати податку

11.1 Податок сплачується за місцем знаходження об’єкту оподаткування.

Стаття 12. Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно сплачується:

фізичними особами - рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада;

суб’єктами господарювання – щоквартально до 30 числа, наступного за звітним кварталом.

Стаття 13. Обов’язки власників нерухомого майна – платників податку

13.1 Власники нерухомого майна – платники податку зобов’язані:

а) здійснювати у встановленому порядку державну реєстрацію нерухомого майна, стосовно якого набуто право власності;

б) оформлювати в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою.

Стаття 14. Відповідальність платників податку

Платники податку несуть відповідальність за своєчасність сплати податку у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Стаття 15. Прикінцеві положення

15.1 Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.

15.2 Органи місцевого самоврядування не пізніше 2 місяців після набрання чинності цім законом зобов’язані прийняти рішення щодо встановлення ставок податку та розміру пільг в порядку визначеному у статтях 6 та 7 цього Закону.

15.3 Внести до Закону України „Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 38, ст. 560; із наступними змінами) наступні зміни:

1) доповнити статтю 7 новою частиною наступного змісту:

„Податок за земельні ділянки, надані на прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах відповідно до статті 88 Водного кодексу України, на яких споруджено будь-які споруди (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі бази відпочинку, дачі, гаражі, стоянки для автомобілів тощо, справлятиметься у десятикратному розмірі.”

2) частину третю статті 12 доповнити абзацом наступного змісту:

“Платник податку – фізична особа має право на пільги в розмірах встановлених органами місцевого самоврядування. Пільги для платника податків – фізичної особи можуть встановлюватися виключно у вигляді зменшення бази оподаткування (встановлення неоподаткованої площі) в залежності від загального річного оподаткованого доходу платника податку – фізичної особи. Пільги, передбачені цім абзацом можуть застосовуватися лише за одним об‘єктом оподаткування, за вибором платника податку, незалежно від кількості та місця розташування об‘єктів оподаткування, що є у власності платника податку.”

Коментарі: